Князь Ігор був правнуком святого Ярослава Мудрого і сином Олега Святославича, який княжив у Чернігові та Новгороді - Сіверському. Святий Ігор жив у першій половині ХІІ століття, в період міжусобиць між Ольговичами і Мстиславовичами – нащадками славного князя Русі Ярослава Мудрого.
У битві під Києвом з князем Ізяславом, військо Ігоря його зрадило. Князя взяли в полон, де він важко захворів і ледь не помер. У Феодорівському монастирі у Києві він прийняв схиму з іменем Ігнатій. Після цього Божим промислом князь одужав. Зцілений не тільки тілом, але й душею, князь Ігор не шукав помсти і не намагався повернути втрачене. Він вів богоугодне життя, проводячи час у молитвах та покаянні.
Вже за рік, під час богослужіння, коли святий Ігор молився ненависник Ольговичів увірвався до храму, схопив монаха і жорстоко забив його до смерті.
Ввечері, коли тіло князя Ігоря принесли до храму, сталося чудо: засвітилися всі свічки одразу. На наступний день Ігоря поховали на окраїні Києва у монастирі святого Симеона.